Криза народжуваності: Чи рухаємося ми до світу без дітей?

Що трапилось? Ми втомилися від підгузків або просто більше зайняті переглядом серіалів у стрімінгових сервісах?

Правда в тому, що ця зміна не лише статистична цікавинка; вона обіцяє стати найглибшою демографічною зміною XXI століття.

Що відбувається?

Інститут метрик та оцінки здоров’я Вашингтонського університету у своєму дослідженні, опублікованому в The Lancet, пропонує, що майже всі країни стикнуться зі зменшенням населення до кінця століття.

Японія, наприклад, може бачити, як її населення зменшиться вдвічі до 2100 року. Уявіть собі бейсбольний матч у Токіо з більшою кількістю роботів, ніж людей!

Старіння: пастка чи перевага?

Підрахунок зрозумілий: менше народжень і більше бабусь і дідусів. До кінця століття людей старше 80 років може стати стільки ж, скільки новонароджених. Чи готові ми до світу з меншою кількістю дітей? Відповідь не така проста.

Поки одні бачать лише проблеми, інші, як Рафаель Рофман з CIPPEC, вважають, що є можливості: якщо ми інвестуємо в освіту та навички, ми можемо стати більш розвиненими країнами.

Але якщо ми будемо продовжувати так, як є, ми можемо закінчити як Титанік, без рятувальних човнів.

Чому родини стають меншими?

Сьогодні жінки обирають навчатися та працювати перед тим, як створити родину. Урбанізація також відіграє свою роль: менше простору, менше дітей. Карен Гуззо з Університету Північної Кароліни зазначає, що глобалізація та зміни на ринку праці змінили шлях до дорослішання, змушуючи молодь переїжджати до міст, більше навчатися і, заодно, затримувати батьківство.

Хто хоче мати дітей, коли навіть не можеш знайти пристойну каву без черги?

А тепер що?

Спад народжуваності здається незворотним. Політики, що підтримують народжуваність, намагалися змінити цю тенденцію, але з помірними результатами. Але не все втрачено. Рофман пропонує, що замість того, щоб намагатися скасувати неминуче, ми повинні адаптуватися до цього нового контексту та зосередитися на покращенні якості життя майбутніх поколінь.

Проте, вплив буде відчутним: менше працівників, більше дідусів та бабусь, які потребують догляду, і економіка, яка повинна буде переосмислити себе. Штучний інтелект та автоматизація можуть забирати робочі місця, але такі сфери, як догляд за літніми людьми, все ще потребуватимуть людських рук. Чи готові ми до світу, де догляд за нашими старшими буде більш критичним, ніж будь-коли?

Ключем є інновації та солідарність. Нам потрібно переосмислити, як фінансувати пенсії та потреби в охороні здоров'я в світі з меншою кількістю дітей. Це не лише питання цифр; це питання майбутнього.

Чи готові ми це прийняти? Чи будемо ми далі спостерігати, як світ змінюється з дивана? Лише час покаже.