Відкрили причину довголіття акули, яка живе до 500 років

Ключ до їхньої довговічності полягає в їхньому унікальному метаболізмі. На відміну від більшості тварин, метаболізм гренландських акул не сповільнюється суттєво з віком, що запобігає типовим клітинним змінам, пов'язаним зі старінням.

Дослідники, такі як Юен Кемпліссон, біолог з Манчестерського університету, присвятили свої дослідження розумінню цих процесів і представили ці приголомшливі відкриття на міжнародних наукових конференціях.

Гренландська акула є єдиним видом акул, який може жити в холодних водах Арктики протягом всього року. На відміну від інших видів, які мігрують, щоб уникнути низьких температур, ці акули ідеально адаптовані для процвітання в середовищі, де температури можуть бути надзвичайно низькими.

Їхня здатність плавати повільно є ще одним помітним аспектом. Хоча їхня довжина становить від 6 до 7 метрів, вони є одними з риб, які плавають найповільніше у відношенні до їхнього розміру, що дозволяє їм зберігати енергію в середовищі, де харчові ресурси обмежені.

Пізнє розмноження та стратегії полювання

Однією з найцікавіших характеристик гренландського акули є її надзвичайно пізнє розмноження. Самки досягають статевої зрілості лише приблизно у 150 років, що є безпрецедентним фактом у царстві тварин.

Ця затримка в розмноженні, ймовірно, є адаптацією до її середовища, де можливості для спарювання можуть бути обмеженими, а ріст є повільним через низькі температури та обмежену доступність їжі.

Незважаючи на те, що у них надзвичайно маленькі мозки, гренландські акули здатні полювати та орієнтуватися на великих відстанях. Це свідчить про те, що вони мають розвинені когнітивні здібності, які досі не повністю зрозумілі.

Більшість населення цих акул живе значну частину свого життя з паразитами в очах, що вказує на те, що вони більше покладаються на інші відчуття, такі як нюх, для полювання та переміщення.

Наукові імплікації та біологічні таємниці

М'ясо гренландського акули є надзвичайно токсичним для людей через наявність сполук, таких як сечовина та оксид триметиламін (TMAO). Ці сполуки не лише допомагають акулам виживати в холодних водах Арктики, стабілізуючи їхні білки, але також роблять їх практично невразливими до людського полювання. Однак ця токсичність, здається, не впливає на їхнє власне здоров'я, що додає ще один шар таємниці до їхньої унікальної біології.

Сума цих характеристик робить ці створіння унікальним видом, надзвичайно адаптованим до свого середовища та здатним жити довге і, здавалося б, здорове життя в умовах, які були б екстремальними для більшості інших живих істот.

Таким чином, відкриття щодо довговічності гренландських акули викликали великий інтерес у науковій спільноті, не лише через їхній вплив на морську біологію, але й через можливі наслідки для розуміння старіння людини.

Дослідження цих акул можуть надати цінні підказки для розробки нових стратегій проти старіння та захворювань, пов'язаних із віком.